Визначення місця проживання дитини під час воєнного стану

Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року змінило життя мільйонів українських сімей. За даними ООН, понад 8 мільйонів українців стали біженцями, а ще близько 6 мільйонів – внутрішньо переміщеними особами.

Серед цих людей – величезна кількість дітей, які виїхали за кордон з одним із батьків, зазвичай з матір’ю, тоді як батьки часто залишалися в Україні через обмеження воєнного стану або з інших причин.

Як досвідчений сімейний адвокат, я щодня стикаюся з новими викликами, які ставить перед моїми клієнтами війна. Особливо гострими стали питання, пов’язані з визначенням місця проживання дітей. У мирний час ця категорія справ була досить стандартною, але воєнний стан вніс свої корективи.

Більше трьох років війни показали, що навіть у найскладніших обставинах сімейні конфлікти не зникають. Навпаки, стрес, невизначеність та фізична відстань між членами родини часто загострюють існуючі проблеми. Виникають нові питання: чи має право один із батьків виїхати з дитиною за кордон без згоди іншого? Як визначити місце проживання дитини, коли батьки знаходяться в різних країнах? Як забезпечити право дитини на спілкування з обома батьками в таких умовах?

У цій статті я прагну дати відповіді на ці та інші запитання, спираючись на своє розуміння чинного законодавства України, а також на практичний досвід ведення подібних справ в умовах воєнного стану. Моя мета – допомогти вам захистити інтереси вашої дитини та ваші батьківські права у цей непростий для всіх нас час.

Важливо розуміти, що незважаючи на війну та пов’язані з нею труднощі, правова система України продовжує функціонувати. Суди розглядають справи, в тому числі й ті, що стосуються визначення місця проживання дітей. Більше того, саме зараз, коли багато сімей розділені кордонами, особливо важливо закріпити юридично всі домовленості щодо дітей, щоб запобігти можливим конфліктам у майбутньому.

Я вірю, що навіть у такий непростий час можна знайти правові рішення, які будуть відповідати найкращим інтересам дитини та допоможуть батькам будувати конструктивні відносини заради своїх дітей.

Правові засади визначення місця проживання дитини: що змінилося через воєнний стан

Перш ніж говорити про особливості визначення місця проживання дитини в умовах воєнного стану, важливо розуміти загальні правові засади цього питання. В Україні вони закріплені як у міжнародних договорах, так і в національному законодавстві.

Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Україною ще в 1991 році, встановлює принцип, згідно з яким при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Цей принцип є наріжним каменем при розгляді спорів щодо місця проживання дитини.

Сімейний кодекс України конкретизує ці положення. Так, відповідно до статей 160 та 161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначає вона сама.

Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітньої дитини, спір вирішується органом опіки та піклування або судом. При цьому суд враховує ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Що ж змінилося з початком повномасштабної війни? Формально – небагато, адже основні правові норми залишилися тими ж. Однак суттєво змінилася їх інтерпретація та практика застосування.

По-перше, з початком війни були спрощені правила перетину державного кордону дітьми. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №57 (з урахуванням змін, внесених під час воєнного стану), виїзд дітей за кордон став можливим без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Це було необхідним кроком для забезпечення безпеки дітей в умовах активних бойових дій.

По-друге, суди почали більше уваги приділяти безпеці дитини як визначальному фактору при вирішенні спорів про місце проживання. Якщо раніше умови проживання, які можуть забезпечити батьки, були одним із багатьох факторів, то тепер безпечне середовище стало чи не найважливішим критерієм.

По-третє, змінилися пріоритети у справах про визначення місця проживання дитини. Якщо раніше суди намагалися зберегти дитині можливість регулярного спілкування з обома батьками, то зараз, коли фізичне спілкування часто неможливе через відстань та обставини війни, на перший план виходять інші фактори – безпека, стабільність, психологічний комфорт дитини.

Важливо розуміти, що попри спрощення правил перетину кордону, сам факт виїзду дитини за кордон з одним із батьків не означає автоматичного визначення її місця проживання з цим із батьків. Для юридичного закріплення цього факту все одно потрібне або письмове погодження другого з батьків, або рішення суду.

Також варто зазначити, що попри війну, принцип рівності батьківських прав не скасовується. Батько чи мати, які залишилися в Україні, зберігають свої права та обов’язки щодо дитини, в тому числі право на участь у її вихованні та спілкування.

Як ініціювати та вести справу про визначення місця проживання дитини під час війни

Якщо ви опинилися в ситуації, коли необхідно офіційно визначити місце проживання вашої дитини в умовах воєнного стану, важливо розуміти, як правильно ініціювати та вести таку справу. Як адвокат з багаторічним досвідом у сфері сімейного права, я хочу поділитися практичними рекомендаціями, які допоможуть вам у цьому непростому процесі.

Перше, що варто зрозуміти: незважаючи на воєнний стан, судова система України продовжує функціонувати, хоча й з певними обмеженнями. Суди розглядають цивільні справи, в тому числі й щодо визначення місця проживання дітей. Тому правовий механізм вирішення таких спорів залишається доступним.

Процес починається з подачі позовної заяви до суду. Позов про визначення місця проживання дитини подається до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача, тобто того з батьків, з яким ви не бажаєте, щоб проживала дитина. Однак в умовах воєнного стану діють певні винятки щодо територіальної підсудності: якщо суд за місцем проживання відповідача не функціонує через бойові дії, позов можна подати до іншого суду.

Для багатьох моїх клієнтів, які виїхали за кордон, виникає питання: чи можна ініціювати таку справу, перебуваючи за межами України? Так, це цілком можливо. Ви можете видати довіреність на ім’я адвоката, який представлятиме ваші інтереси в суді. Довіреність можна оформити у консульстві України за кордоном або у нотаріуса країни перебування з подальшою легалізацією.

Що стосується підготовки позовної заяви, то вона має містити стандартні елементи: найменування суду, інформацію про позивача та відповідача, виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги, докази, що підтверджують викладені обставини, та власне вимогу про визначення місця проживання дитини з позивачем.

В умовах воєнного стану особливу увагу слід приділити обґрунтуванню того, чому перебування дитини з вами відповідає її найкращим інтересам. Якщо ви виїхали за кордон, важливо показати, що там ви забезпечуєте дитині безпечні умови проживання, можливість навчання, медичного обслуговування тощо. Якщо ж ви залишилися в Україні в безпечному регіоні, важливо довести, що умови проживання дитини з вами будуть кращими, ніж за кордоном, враховуючи всі обставини.

До позовної заяви необхідно додати документи, які підтверджують ваші аргументи. Це можуть бути:

• копії документів, що посвідчують особу позивача та дитини;
• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво про шлюб або про розірвання шлюбу (якщо шлюб розірвано);
• документи, що підтверджують матеріальне становище позивача;
• документи, що підтверджують житлові умови позивача;
• характеристики з місця роботи, з навчального закладу дитини;
• медичні документи (якщо дитина має особливі потреби);
• інші документи, які можуть мати значення для справи.

У випадку перебування за кордоном особливе значення мають документи, що підтверджують вашу легальну присутність у країні перебування (посвідка на проживання, документи про надання статусу біженця тощо), а також документи, що підтверджують влаштування дитини (довідки з дитячого садка або школи, медичні картки тощо).

Важливим елементом розгляду справи є участь органу опіки та піклування. В умовах звичайного провадження цей орган проводить обстеження умов проживання обох батьків та надає суду свій висновок. В умовах воєнного стану та перебування одного з батьків за кордоном ця процедура ускладнюється. Однак суди знаходять вихід, залучаючи до справи консульські установи України за кордоном або беручи до уваги документи, надані відповідними органами країни перебування.

Під час судового розгляду важливо бути готовим до активного відстоювання своєї позиції. Це включає участь у судових засіданнях (особисто або через представника), надання додаткових доказів у разі потреби, участь у призначених судом експертизах тощо.

Якщо дитина досягла віку 10 років, суд обов’язково має з’ясувати її думку щодо того, з ким із батьків вона бажає проживати. У випадку перебування дитини за кордоном це може бути зроблено шляхом опитування дитини консулом або через відеоконференцію.

Одним із найскладніших аспектів таких справ в умовах воєнного стану є виконання судового рішення, особливо якщо один із батьків разом з дитиною перебуває за кордоном. Тому важливо ще на етапі подачі позову продумати механізми можливого виконання рішення або досягти домовленості з другим із батьків про добровільне виконання рішення суду.

Оцінка судом обставин справи: що має значення в умовах війни

Визначаючи місце проживання дитини, суд керується перш за все принципом найкращих інтересів дитини. Але як цей принцип застосовується на практиці, особливо в умовах воєнного стану? Які чинники враховує суд, розглядаючи такі справи? Спираючись на власний досвід ведення подібних справ, хочу детально розглянути цей аспект.

Перш за все, важливо розуміти, що для суду не існує презумпції переваги одного з батьків над іншим. Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, як це чітко зазначено у статті 141 Сімейного кодексу України. Проте, звичайно, на практиці суди часто віддають перевагу тому з батьків, з яким дитина фактично проживала тривалий час, особливо якщо це мати малолітньої дитини.

В умовах війни до стандартних критеріїв оцінки додаються нові, пов’язані з безпекою та стабільністю життя дитини.

Розглянемо основні фактори, які враховує суд:

1. Безпека середовища проживання. Це стало пріоритетним критерієм з початком війни. Суд оцінює, чи знаходиться місце проживання в зоні бойових дій або під загрозою обстрілів, чи є там надійне укриття, чи функціонують основні системи життєзабезпечення (водопостачання, опалення, електроенергія). У багатьох випадках саме цей фактор стає вирішальним.
2. Стабільність умов проживання. Суд оцінює, наскільки стабільне місцезнаходження кожного з батьків. Якщо один із батьків разом з дитиною виїхав за кордон і влаштувався там (має житло, роботу, дитина ходить до школи), а другий з батьків, наприклад, постійно змінює місце проживання через війну, то стабільність умов може стати аргументом на користь першого.
3. Житлові умови. Суд розглядає, де і як проживає кожен із батьків, чи має він власне або орендоване житло, чи є там окрема кімната для дитини, чи створені необхідні умови для навчання, відпочинку тощо. У контексті переміщення за кордон важливим є статус проживання в країні перебування – чи має батько/мати право на тривале проживання, чи ризикує втратити житло після закінчення програм підтримки біженців.
4. Матеріальне забезпечення. Оцінюється фінансова спроможність кожного з батьків забезпечити належні умови для розвитку дитини. Це включає наявність стабільного доходу, готовність нести витрати на освіту, медичне обслуговування, дозвілля дитини тощо.
5. Освітні можливості. Суд бере до уваги доступність та якість освіти, яку може отримати дитина, проживаючи з кожним із батьків. У випадку перебування за кордоном важливими стають питання мовного бар’єру, адаптації до нової освітньої системи, перспектив продовження освіти.
6. Медичне обслуговування. Особливо важливим цей критерій стає, якщо дитина має особливі потреби або хронічні захворювання. Суд оцінює, чи зможе кожен із батьків забезпечити необхідне лікування та догляд.
7. Емоційний зв’язок з кожним із батьків. Суд враховує характер стосунків дитини з кожним із батьків, її прихильність, наявність емоційного зв’язку. Важливо, щоб дитина відчувала себе комфортно та захищено.
8. Можливість спілкування з іншим із батьків. Суд розглядає, чи готовий кожен із батьків забезпечити дитині можливість підтримувати зв’язок з іншим із батьків, чи не створюватиме перешкод для такого спілкування. В умовах війни та фізичної відстані особливого значення набуває готовність використовувати сучасні засоби комунікації, організовувати відеодзвінки, поїздки тощо.
9. Думка дитини. Якщо дитина досягла 10 років, суд обов’язково враховує її думку щодо того, з ким вона бажає проживати. Проте ця думка не є визначальною, а розглядається в контексті інших факторів та загального принципу найкращих інтересів дитини.
10. Інші обставини, що мають значення для справи. Це можуть бути особливості професійної діяльності батьків, їхні моральні якості, наявність шкідливих звичок, стан здоров’я тощо.

Специфічним для воєнного часу є оцінка перспективи повернення в Україну. Якщо батько чи мати, які виїхали з дитиною за кордон, заявляють про намір повернутися після закінчення війни, суд може враховувати цей фактор, особливо якщо другий із батьків залишився в Україні.

Також важливим є питання громадянської ідентичності та мовного середовища. Суд може врахувати, наскільки кожен із батьків здатний забезпечити збереження зв’язку дитини з українською культурою, мовою, традиціями, особливо у випадку тривалого перебування за кордоном.

У моїй практиці було кілька справ, коли суд надавав особливого значення здатності батьків забезпечити психологічну підтримку дитині, яка пережила травматичний досвід війни. Це включало як готовність звернутися за професійною допомогою, так і здатність створити безпечне та комфортне емоційне середовище в повсякденному житті.

Варто зазначити, що в умовах воєнного стану не втрачає актуальності оцінка поведінки батьків стосовно один одного. Суд негативно оцінює спроби маніпулювати дитиною, налаштовувати її проти іншого з батьків, використовувати ситуацію війни для невиправданого обмеження спілкування.

Практичні аспекти: документи, докази, висновки органів опіки під час воєнного стану

У справах про визначення місця проживання дитини ключову роль відіграють правильно підготовлені документи та переконливі докази. В умовах воєнного стану збір необхідних документів може становити певні труднощі, але правильний підхід до цього питання значно підвищує ваші шанси на успішне вирішення справи.

Починати підготовку до справи слід зі збору основних документів, які додаються до позовної заяви:

1. Копії документів, що посвідчують особу позивача (паспорт, ІПН).
2. Свідоцтво про народження дитини або його нотаріально засвідчена копія.
3. Свідоцтво про шлюб або про розірвання шлюбу (якщо шлюб розірвано).
4. Документи, що підтверджують місце реєстрації дитини та обох батьків.

Особливістю воєнного часу є те, що деякі з цих документів могли бути втрачені під час евакуації або залишилися в окупованих регіонах. У таких випадках можна отримати дублікати документів в органах РАЦС або через спеціальні програми відновлення документів для внутрішньо переміщених осіб. Якщо ви перебуваєте за кордоном, можна звернутися до консульства України.

Крім основних документів, для переконливого доведення своєї позиції в суді вам знадобляться додаткові докази, які підтверджують, що проживання дитини з вами відповідає її найкращим інтересам:

1. Документи, що підтверджують ваші житлові умови. Це може бути витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди житла, акт обстеження житлових умов (якщо його можливо отримати). Якщо ви перебуваєте за кордоном, важливими будуть документи, що підтверджують ваш статус у країні перебування (посвідка на проживання, документи про надання статусу біженця тощо) та право на користування житлом.
2. Документи, що підтверджують ваш дохід та матеріальне становище. Це можуть бути довідки про заробітну плату, виписки з банківських рахунків, податкові декларації, документи про наявність майна у власності. У випадку перебування за кордоном цінними доказами будуть документи, що підтверджують отримання допомоги від держави перебування, наявність роботи або інших джерел доходу.
3. Довідки та характеристики з місця роботи, які свідчать про вашу репутацію, відповідальність, матеріальну забезпеченість.
4. Документи, що стосуються освіти дитини: довідки зі школи або дитячого садка, характеристики від вчителів, документи про успішність. Якщо дитина навчається за кордоном, важливо надати документи, що підтверджують її зарахування до навчального закладу, успішну адаптацію, опанування мови тощо.
5. Медичні документи дитини: медична картка, довідки про стан здоров’я, документи про проходження планових оглядів, вакцинацію. Якщо дитина має особливі потреби, важливо надати документи, що підтверджують отримання необхідного лікування та реабілітації.
6. Фото- та відеоматеріали, які ілюструють умови проживання дитини, її повсякденне життя, дозвілля, спілкування з вами та іншими членами родини.
7. Листування з другим із батьків, яке може підтверджувати вашу готовність до конструктивної взаємодії, спроби досягти домовленості щодо дитини, або, навпаки, небажання іншого з батьків брати участь у вихованні дитини.
8. Показання свідків, які можуть підтвердити факти, важливі для справи. Це можуть бути родичі, сусіди, вчителі, лікарі, соціальні працівники, які спостерігали за вашими взаємовідносинами з дитиною та її розвитком.

Особливу роль у справах про визначення місця проживання дитини відіграє висновок органу опіки та піклування. Цей документ не є обов’язковим для суду, але має значну вагу при прийнятті рішення. В умовах воєнного стану процедура отримання такого висновку може бути ускладнена, особливо якщо один із батьків з дитиною перебуває за кордоном.

Стандартна процедура передбачає, що орган опіки та піклування проводить обстеження умов проживання обох батьків та складає акт, на підставі якого формується висновок. Якщо ви перебуваєте за межами України, органу опіки може бути складно оцінити ваші умови проживання. У таких випадках можна запропонувати альтернативні варіанти:

1. Звернутися до консульської установи України в країні перебування з проханням провести обстеження умов проживання та надати відповідний акт.
2. Отримати від відповідних органів країни перебування (наприклад, соціальних служб) документи, які підтверджують належні умови проживання дитини.
3. Надати детальний опис умов проживання, підкріплений фото- та відеоматеріалами, договором оренди чи іншими документами.
4. Використати можливості відеоконференцзв’язку для віртуального огляду житла представниками органу опіки та піклування.

Якщо отримати висновок органу опіки та піклування неможливо через об’єктивні обставини воєнного стану, суд може розглянути справу без такого висновку, спираючись на інші наявні докази.

Важливим аспектом є вчасне та правильне подання доказів до суду. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються разом з позовною заявою. Якщо з об’єктивних причин це неможливо, ви можете зазначити причини неможливості подання доказів та строк, протягом якого вони будуть подані.

У випадку перебування за кордоном виникає питання легалізації документів, виданих іноземними установами. Залежно від країни видачі документа, може бути потрібна його легалізація (апостиль) та офіційний переклад українською мовою, засвідчений нотаріально.

Практичною порадою є завчасно підготувати альтернативні варіанти доказів для підтвердження кожної важливої обставини. Наприклад, якщо ви не можете отримати офіційну довідку про дохід, можна надати випис з банківського рахунку, який підтверджує регулярні надходження коштів.

Також варто пам’ятати, що в умовах воєнного стану суди можуть проявляти більшу гнучкість щодо формальних вимог до документів, розуміючи об’єктивні труднощі з їх отриманням. Проте це не означає, що можна нехтувати збором доказів – чим більше переконливих аргументів на свою користь ви надасте, тим вищі шанси на позитивне рішення.

Як діяти, якщо ви знаходитесь за кордоном: особливості ведення справи на відстані

Цей розділ особливо актуальний для мільйонів українських матерів, які вимушено виїхали з дітьми за кордон, рятуючись від війни. Ведення судової справи в Україні, перебуваючи за її межами, створює додаткові виклики, але за правильного підходу ці труднощі цілком подоланні.

Перше й найважливіше рішення, яке вам потрібно прийняти – це вибір кваліфікованого представника ваших інтересів в Україні. В ідеалі це має бути адвокат, який спеціалізується на сімейному праві та має досвід ведення справ про визначення місця проживання дитини. Як показує моя практика, навіть якщо ви плануєте особисто брати участь у судових засіданнях через відеоконференцзв’язок, місцевий адвокат залишається незамінним для ефективного ведення справи.

Для оформлення відносин з адвокатом вам знадобиться довіреність, яку можна оформити двома способами:

1. У консульській установі України в країні вашого перебування. Це найпростіший варіант, який не потребує додаткової легалізації документа.
2. У нотаріуса країни перебування з подальшою легалізацією (проставленням апостиля) та перекладом українською мовою. Цей варіант може бути доцільним, якщо консульська установа знаходиться далеко від місця вашого проживання.

Довіреність має містити чіткий перелік повноважень, які ви надаєте адвокату, зокрема:

• право представляти ваші інтереси в усіх судових інстанціях;
• право подавати від вашого імені заяви, клопотання, скарги;
• право знайомитися з матеріалами справи та робити з них виписки;
• право отримувати документи та кореспонденцію;
• право підписувати від вашого імені процесуальні документи;
• право оскаржувати судові рішення;
• право на вчинення інших дій, необхідних для захисту ваших інтересів.

Наступним важливим аспектом є забезпечення вашої особистої участі у справі, навіть якщо фізично ви знаходитесь за кордоном. Цивільний процесуальний кодекс України передбачає можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Для цього вам потрібно:

1. Завчасно (як правило, не пізніше ніж за 5 днів до судового засідання) подати через вашого представника клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
2. У клопотанні зазначити, з якого суду в країні вашого перебування ви плануєте підключатися (якщо між Україною та країною вашого перебування існує відповідна домовленість про співпрацю судів).
3. Якщо такої можливості немає, можна клопотати про проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза приміщенням суду. Для цього вам знадобиться електронний цифровий підпис для авторизації в системі “Електронний суд”.

В умовах воєнного стану суди стали більш гнучкими щодо дистанційної участі в засіданнях і часто дозволяють використання таких платформ як Zoom або Google Meet, що значно спрощує процес.

Особливою проблемою при веденні справи з-за кордону може стати мовний бар’єр. Якщо вам необхідно надати суду документи, видані іноземними установами (наприклад, довідки про навчання дитини, медичні документи тощо), ці документи повинні бути:

1. Легалізовані у встановленому порядку (апостиль або консульська легалізація, залежно від країни видачі).
2. Перекладені українською мовою. Переклад має бути засвідчений нотаріально або консульською установою України.

Для зменшення витрат можна заздалегідь узгодити з вашим адвокатом, які саме документи необхідно перекладати повністю, а для яких достатньо перекласти лише ключові частини.

Ще одним викликом може стати координація дій з органом опіки та піклування. Як вже зазначалося, для справ про визначення місця проживання дитини важливим є висновок цього органу, який зазвичай базується на обстеженні умов проживання. Оскільки ви знаходитесь за кордоном, запропонуйте альтернативні способи оцінки ваших умов:

1. Надайте детальний опис умов проживання, підкріплений фотографіями та відеозаписами.
2. Запропонуйте проведення відеоекскурсії по вашому житлу для представників органу опіки та піклування.
3. Надайте документи від соціальних служб країни перебування, які можуть підтвердити належні умови проживання для дитини.

Дуже важливим аспектом є підтримання постійного зв’язку з вашим адвокатом. Заздалегідь узгодьте зручний для обох спосіб комунікації (електронна пошта, месенджери, відеодзвінки), встановіть регулярність спілкування та визначте, які питання потребують вашого негайного втручання, а які адвокат може вирішувати самостійно.

Важливо також подбати про оперативне отримання всіх процесуальних документів у справі. Для цього можна:

1. Зареєструватися в системі “Електронний суд”, що дозволить отримувати документи в електронному вигляді.
2. Надати суду електронну адресу для листування та клопотати про надсилання копій документів на цю адресу.
3. Уповноважити вашого адвоката отримувати всі документи та оперативно передавати їх вам.

У випадку, якщо справа стосується дитини, яка перебуває з вами за кордоном і досягла віку 10 років, її думка також має бути врахована судом. Для цього можна:

1. Клопотати про опитування дитини в режимі відеоконференції.
2. Звернутися до консульської установи України з проханням провести опитування дитини та скласти відповідний протокол.
3. Надати суду письмову заяву дитини, засвідчену консулом або нотаріусом.

Нарешті, важливо пам’ятати про виконання судового рішення. Якщо суд ухвалить рішення на вашу користь, визначивши місце проживання дитини з вами, важливо, щоб це рішення було належним чином оформлене для використання в країні вашого перебування (якщо це необхідно). Для цього потрібно:

1. Отримати оригінал судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили.
2. За необхідності легалізувати це рішення для використання за кордоном (проставити апостиль).
3. Зробити офіційний переклад рішення мовою країни перебування.

Ведення справи про визначення місця проживання дитини з-за кордону, безумовно, створює додаткові труднощі, але за правильного підходу, кваліфікованої юридичної допомоги та використання сучасних технологій ці труднощі цілком подоланні.

Як юридично оформити визначення місця проживання дитини під час війни

Якщо ви опинилися в ситуації, коли необхідно юридично визначити місце проживання вашої дитини в умовах воєнного стану, наступна покрокова інструкція допоможе вам ефективно пройти весь процес. Врахуйте, що кожна ситуація унікальна, тому деякі кроки можуть потребувати адаптації до ваших конкретних обставин.

Крок 1: Оцінка ситуації та визначення стратегії. Перший і найважливіший крок – об’єктивно оцінити вашу поточну ситуацію, включаючи фактичне місце проживання дитини, умови її життя, стосунки з іншим з батьків та потенційні ризики. На цьому етапі важливо зрозуміти, чи є можливість досягти згоди з іншим з батьків щодо місця проживання дитини або необхідно звертатися до суду для вирішення цього питання.

Крок 2: Спроба досягнення згоди з іншим з батьків. Якщо відносини дозволяють, спробуйте обговорити питання з іншим із батьків та досягти письмової згоди. Навіть якщо ви перебуваєте в різних країнах, сучасні технології дозволяють організувати відеоконференцію для обговорення. Письмова згода може бути оформлена у вигляді нотаріально посвідченого договору про визначення місця проживання дитини.

Крок 3: Підготовка необхідних документів. Зберіть усі документи, які підтверджують, що проживання дитини з вами відповідає її найкращим інтересам. Це включає документи про житлові умови, ваш дохід, медичні документи дитини, документи про її освіту, характеристики з місця роботи та навчання, а також будь-які інші документи, які можуть підтвердити вашу здатність забезпечити належні умови для дитини.

Крок 4: Звернення до органу опіки та піклування. Зверніться до органу опіки та піклування за місцем вашого проживання (або останнього відомого місця проживання в Україні, якщо ви за кордоном). Орган опіки проведе обстеження умов проживання та підготує висновок, який може бути використаний у суді. Якщо ви з дитиною перебуваєте за кордоном, можливі альтернативні способи надання інформації про умови проживання.

Крок 5: Підготовка та подання позовної заяви до суду. Якщо згоди з іншим з батьків досягти не вдалося, підготуйте позовну заяву про визначення місця проживання дитини та подайте її до суду за місцем проживання відповідача. Позовна заява має містити всі необхідні реквізити та чітке обґрунтування того, чому проживання дитини з вами відповідає її найкращим інтересам, особливо в умовах воєнного стану.

Крок 6: Участь у судовому процесі. Активно беріть участь у судовому процесі, надавайте необхідні докази, відповідайте на запитання суду та аргументи відповідача. Якщо ви перебуваєте за кордоном, забезпечте свою участь через відеоконференцзв’язок. Пам’ятайте, що суд оцінює всю сукупність обставин, керуючись принципом найкращих інтересів дитини.

Крок 7: Виконання судового рішення. Після отримання рішення суду на вашу користь, забезпечте його правильне оформлення та, за необхідності, виконання. Якщо ви перебуваєте за кордоном, може бути необхідна легалізація рішення для використання в країні перебування. Підтримуйте конструктивну комунікацію з іншим з батьків для забезпечення його права на спілкування з дитиною.

Частотні запитання (FAQ) про визначення місця проживання дитини під час воєнного стану

Повномасштабна війна, яка триває в Україні, змусила мільйони сімей приймати складні рішення заради безпеки своїх дітей. Багато матерів виїхали з дітьми за кордон, шукаючи прихистку від бойових дій, тоді як батьки часто залишалися в Україні. Ця ситуація породила безліч юридичних питань, серед яких одне з найважливіших – визначення місця проживання дитини.

Як адвокат, який спеціалізується на сімейному праві, я постійно працюю з такими справами і бачу, як важливо підходити до них з розумінням унікальності кожної ситуації. Але є універсальний принцип, який має бути в основі всіх рішень щодо дітей – це принцип найкращих інтересів дитини. І в умовах воєнного стану цей принцип насамперед означає забезпечення безпеки та стабільності дитини.

Безпека – це не лише фізична захищеність від бомбардувань та обстрілів. Це також психологічна безпека, відчуття стабільності та передбачуваності, можливість продовжувати навчання, розвиватися, підтримувати соціальні зв’язки. Саме тому суди, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини в умовах воєнного стану, враховують широкий спектр факторів, а не лише безпосередню фізичну безпеку.

Важливо розуміти, що визначення місця проживання дитини – це не “перемога” одного з батьків над іншим. Це рішення, яке має забезпечити найкращі умови для розвитку дитини, при цьому зберігаючи її право на спілкування та підтримку стосунків з обома батьками. Навіть якщо батьки знаходяться в різних країнах, сучасні технології дозволяють підтримувати постійний зв’язок, і це має бути важливою частиною життя дитини.

Війна, безумовно, ускладнила процес визначення місця проживання дітей, але не змінила основних правових принципів та механізмів. Суди продовжують розглядати такі справи, керуючись нормами Сімейного кодексу України та міжнародних конвенцій, а органи опіки та піклування надають свої висновки, хоча й з урахуванням особливостей воєнного стану.

Для батьків, які опинилися в ситуації необхідності юридичного визначення місця проживання дитини в умовах війни, я рекомендую:

1. Пам’ятати, що найкраще рішення – це те, яке батьки приймають спільно, керуючись інтересами дитини. Навіть якщо ви не можете дійти згоди з усіх питань, намагайтеся вести конструктивний діалог.
2. Отримати кваліфіковану юридичну допомогу. Сімейні спори завжди емоційно складні, а в умовах війни вони ускладнюються додатковими факторами. Професійний адвокат допоможе об’єктивно оцінити ситуацію та вибрати найкращу стратегію.
3. Зберігати всі документи, які можуть бути важливими для справи: листування з іншим із батьків, документи про умови проживання, навчання дитини, медичні документи тощо.
4. Бути готовими до компромісів і пам’ятати, що рішення про місце проживання дитини не є остаточним і незмінним. Обставини можуть змінюватися, і завжди є можливість переглянути це рішення, якщо цього вимагають інтереси дитини.
5. Не використовувати дитину як інструмент у конфлікті між батьками. Дитина має право любити обох батьків і не повинна бути змушена обирати між ними або відчувати себе відповідальною за їхні стосунки.

Війна – це завжди важке випробування, особливо для сімей з дітьми. Але навіть у цих складних умовах можливо знайти юридичні рішення, які забезпечать захист прав та інтересів дитини. І найголовніше – пам’ятати, що сьогоднішні рішення формують майбутнє вашої дитини, і вони мають прийматися з думкою саме про це майбутнє, а не про минулі образи чи конфлікти.

Визначення місця проживання дитини під час воєнного стану – це не лише юридична процедура, але й важливий крок до забезпечення стабільності та безпеки дитини в непростий час. І яким би не було рішення – чи то проживання за кордоном, чи в безпечному регіоні України – головним критерієм має залишатися благополуччя дитини та її гармонійний розвиток.

Якщо ви опинилися в ситуації, коли потрібно визначити місце проживання дитини в умовах воєнного стану, не залишайтеся наодинці з цією проблемою. Як сімейний адвокат з багаторічним досвідом, я готова надати вам професійну юридичну допомогу, розробити індивідуальну стратегію захисту ваших прав та інтересів дитини, а також представляти ваші інтереси в суді та інших органах. Разом ми знайдемо рішення, яке найкраще відповідатиме потребам вашої дитини в цей непростий час.