Стаття 164 Кримінального кодексу України (КК України) визначає кримінальну відповідальність за навмисне ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів), які встановлені рішенням суду, а також за навмисне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які знаходяться на їхньому утриманні.
Згідно зі статтею 165 Кримінального кодексу України, навмисне ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, які встановлені рішенням суду, підлягає покаранню штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.
Той же вчинок, якщо його скоїла особа, яка раніше була засуджена за злочин, передбачений цією статтею, підлягає покаранню громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.
У статтях 164 і 165 Кримінального кодексу України під навмисним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які дії боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Не може визнаватися навмисним ухиленням від сплати аліментів чи навмисним ухиленням від утримання дітей, яке хоча і тривало значний проміжок часу чи мало систематичний характер, але було вимушеним з боку особи, на яку такий обов’язок покладено законом чи рішенням суду. До таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу, через хворобу, невиділення із сімейного бюджету коштів, необхідних для придбання одягу неповнолітній дитині чи для лікування непрацездатної дитини у зв’язку з їх відсутністю тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 389-2 Кримінального кодексу України навмисне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт карається позбавленням волі на строк до двох років. Також відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Відповідно до частини першої статті 477 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 164 Кримінального кодексу України здійснюється у формі приватного обвинувачення і може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
Підстави для притягнення до кримінальної відповідальності
- наявність факту звернення одержувача аліментів до суду з позовом про стягнення аліментів, за результатами розгляду якого має бути винесене судове рішення;
- наявність заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів;
- злісний характер ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, що може виражатись у будь-яких діяннях боржника, які спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця).
Куди звернутися для притягнення до кримінальної відповідальності
Щоб розпочати кримінальне провадження, потрібно подати відповідну заяву про злочин до чергової частини поліції, яка відповідає вимогам Закону України “Про звернення громадян”. В заяві мають бути вказані наступні дані:
- назва органу або ПІБ посадової особи, до якої подається заява;
- ПІБ громадянина, який подає заяву;
- його адреса проживання;
- пояснення сутності питання, з яким звертається громадянин, та його аргументи;
- наявність доказів, свідків;
- прохання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до початку досудового розслідування;
- дата і підпис.
Згідно з частиною четвертою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор або інша службова особа, яка має право приймати та реєструвати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву або повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення є недопустимою.
